Mia intervista sulla guerra
«Ми повинні підтримувати націю, яка бореться за свою
незалежність, а також за власну історичну та правову ідентичність,
яку московський імперіалізм хоче стерти» Інтерв’ю про майбутнє
України та Європи з Габріеле Адінольфі
-Ми маємо приємність поспілкуватися з Габріелем Адінольфі, одним із батьків Третьої Позиції,
ветераном легендарних Років Свинцю. Почнемо з основного питання, як має реагувати
європейський прихильник Третьої Позиції на російське вторгнення в Україну?
-Дуже чітко. Ми повинні підтримувати націю, яка бореться за свою незалежність, а також за свою
власну історичну та правову ідентичність, яку московський імперіалізм хоче стерти.
-Що означає війна в Україні для Європи? Який геополітичний вимір російського вторгнення в
Україну?
-Росія вирішила виступити проти Європи. Не лише в Україні, де вона завдала ударів під
фальшивими приводами, вдаючи, що під ударом, хоча насправді Росія є агресором, а й у Лівії та
Малі. Змінюючи баланс у світі, Росія хоче уповільнити європейське зростання та використати
єдиний потенціал, який у неї є, а саме грубу силу, щоб залишитися в грі між США та Китаєм, які, на
відміну від Росії, є справжніми світовими державами.
Росія, паралізуючи процес євроінтеграції в Україні, посилює напруженість та сприяє зростанню цін
на газ і нафту, роблячи доступними американський сланцевий газ та іншу сировину, але робить і
більше: привласнює кобальт на Донбасі, щоб обмежити інноваційну європейську автомобільної
промисловості, яка навіть сильніша за американську. Крім того, за допомогою продовольчої кризи
він розводить штучний голод в Африці і готує масові вторгнення в Європу з півдня. Через Малі
Росія прорвала дамбу Сахеля і загрожує всьому Середземномор’ю з Лівії.
Незалежно від того, хто підштовхнув Путіна до вторгнення, слід пам’ятати, що це сприяє інтересам
Америки в Європі та Африці. Ми спостерігаємо не зіткнення між США та Росією, а між Росією та
європейською нацією, що не вигідно ні тим, ні іншим, але не настільки погано для Білого дому.
-Сьогодні в Європі ми можемо спостерігати два типи реакції на війну в Україні, в Центрально-
Східній Європі чи Скандинавії – радикальну та сміливу, пов’язану з усвідомленням прямої
російської загрози, та реакцію деяких країн Західної Європи з Німеччиною та Країнами
Бенілюксу на чолі – мінімальна і ніби небажана при їх владі. Як можна виробити спільну
європейську відповідь на російську агресію?
-На жаль, довгі роки матеріалістичного життя розділяють людей і народи відповідно до їх
егоїстичних інтересів. Відбувся поділ на народи, які підкорилися російському пануванню, і ті, що
близько пізнали Росію, які справедливо обурені та стурбовані. Перших хвилюють лише ціни на газ,газ, який подорожчав не лише через війну чи санкції, а й почав рости раніше, на що вирішальний
вплив зробили спекулянти, які грають на ф’ючерних контрактах в Амстердамі.
-Багато європейських країн сильно залежать від російських енергоресурсів. Практично повністю
від них залежать такі країни, як Німеччина та Нідерланди. Що потрібно зробити, щоб Європа
стала енергонезалежною від волі Путіна та його олігархічного режиму?
-По-перше, Росія набагато більше залежить від Європи, тому що на ній базується її економіка, а
вони самі ніколи не будували нічого ефективного та інноваційного. Найбільша країна світу має
такий самий ВВП, як Іспанія! Крім того, залежність Європи від російського газу менша, ніж
прийнято вважати.
Вона (Європа) планувала власну енергетичну незалежність, яка не могла б обійтися без атомної
енергетики. Ймовірно, саме перспектива цієї незалежності, яка стояла на порядку денному
приблизно у 2020 році, безперечно підштовхнула Путіна до наступу.
-Націоналісти та популісти в різних країнах Європи по-різному бачать війну в Україні. Що нам
потрібно зробити, щоб виникла єдність рухів європейської ідентичності проти російського
імперіалізму та з’явилася континентальна геополітична свідомість? Чи можливо це взагалі?
-На жаль, ці рухи живуть у матеріалістичному світі, особливо на Заході. У суспільстві видовища
багато діють, але мало хто має душу.
Багато рухів складаються з маргіналізованих і розчарованих людей, які займають позицію лише
для того, щоб протистояти популярному. Все, що засуджується їхнім урядом, для них добре. Вони
мають Едипів комплекс по відношенню до Заходу. З цих причин, дехто у своїй параної бачить
режим Путіна як зразкову політичну модель, а не те, чим він є насправді: мафіозний режим, у
якому олігархія та комунізм пов’язані один з одним і утворюють єдине ціле. Це непростима
патологія, яка змушує їх закривати очі на реальність, щоб погнатися за хворою уявою. Вони
прикидаються переконаними противниками американської гегемонії, але міркують і поводяться
точно так само, як найхворіші особи серед американського маргінесу. Їм цього не можна
пробачити, але навіть боятися їх не варто: так, вони небезпечні люди, але тільки для себе.
-Війна в Україні та подальші конфлікти, що спалахнули у світі, показують, що віра європейського
суспільства у вічний мир, списана з творів Канта, є вигадкою. Як мають виглядати системи
оборони Європи як у цілому, так і для окремих держав?
-Європі потрібна сильна армія зі спільним командуванням, але цього неможливо досягти, поки в
окремих націях існують індивідуальні капіталістичні інтереси. Тому ми повинні працювати на
культурну революцію, на бажання Європи брати участь у глобальній конкуренції, яка може досягти
спільної волі, заснованої на правильній ієрархії цінностей. Шлях довгий, але загальна обороннавійна в Україні може стати переломним моментом у цьому питанні і розпочати той процес, якого
ми хочемо.
-Незважаючи на те, що війна в Україні стосується старого континенту, ми спостерігаємо
перенесення глобального суперництва в індо-тихоокеанську зону. Як Європа може брати участь
у цьому змаганні як актор, а не об’єкт іноземних держав?
-Роль стратегічного центру світу сьогодні відіграє Індо-Тихоокеанський регіон. Війна в Україні, до
якої втягнута Європа, загрожує обмежити гру на Тихому океані лише двома основними гравцями:
США та Китаєм. ЄС залишається провідною світовою торговою структурою та має сильний
дипломатичний потенціал. Російська атака також служить меті гри: створенню надмірної напруги в
Індо-Тихоокеанському регіоні, яка нікому не принесе користі. Також Китай, який то претендує на
підтримку Росії, то сильно їй протистоїть, тому що її імперіалістична війна може служити
американським інтересам, але точно не китайським.
Франція та Німеччина відіграли дуже важливу роль у запобіганні ескалації в останні роки завдяки
своїй дипломатичній та економічній силі. Російський напад також послаблює роль Європи в цьому
плані.
-Яким буде майбутнє України? Чи може Україна, як держава, яка останніми роками пережила
напружені героїчні зусилля у боротьбі з російським імперіалізмом, бути лабораторією нових
європейських ідей?
-Майбутнє України дуже невизначене. Фальшивий референдум в окупованих регіонах і погроза
захисту їх за допомогою ядерної зброї загрожує як поділом території, так і довгою окопною
війною, яка дорого коштуватиме всім європейцям. Народна війна, яку українці ведуть проти
загарбника, справді може бути прикладом європейського відродження.
-Як сучасний європеєць має дивитися на росіян? Чи вони наші загублені брати, чи вже точно не
належать Європі?
-Ми можемо відрізнити режим від народу, але ми не повинні забувати про історію, що постійно
повторюється: Росіяни завжди нападають на Європу, вони мають комплекс неповноцінності щодо
нас, багато образи і багато заздрості. Чи зможуть вони змінитися, звільнившись від сьогоднішнього
мафіозного, олігархічного та радянського режиму? Ми сподіваємося, що так, але нам доведеться
ще раз перевірити їх, перш ніж вони дійсно завоюють нашу довіру.
-Я часто дивуюся баченням повалення Путіна чи приходу до влади в Росії прозахідної опозиції.
Чи таке взагалі можливо? Якби в Російській Федерації відбулася якась зміна влади, як на це
мала б реагувати Європа?-Путін і його кліка створюють брехливу і всеосяжну пропаганду, яка малює зовсім іншу картину
світу. Як пишуть їхні колишні проєвропейські радники (Іванов, Кортунов), у Росії немає
альтернативної моделі протистояння Заходу, але вона бореться, тому що усвідомила, що програла
всім іншим гравцям, включаючи навіть Туреччину.
Всі звинувачення, які Росія висуває на адресу Європи та США (ЛГБТ, наркотики, сурогатне
материнство, матеріалізм) зроблені не з тієї кафедри, тому що Росія в усіх цих аспектах набагато
гірша за тих, кого вона критикує, і більше того, вона майже не має європейських рис. Як зразок
чесноти росіяни вважають багатіїв, які багатіють на природних ресурсах, і відправляють мільярди в
податкові гавані на Захід, і, як Путін, декларують у своїх податкових службах заробітки скромних
буржуїв.
Чесно кажучи, я не знаю, чи є опозиція в Росії прозахідною, але це цілком розумно – Європа має
рішуче відповісти російському режиму: фізично, морально, економічно, політично та духовно.
-З моменту російської агресії проти України та неминучих поразок Російської Федерації в
багатьох місцях, які вважаються її природною сферою впливу, спостерігаються рухи до
відокремлення від Росії. Чи може послаблення російського впливу в таких країнах, як Казахстан
чи Вірменія та крах авторитету російського оборонного альянсу означати кінець російської
гегемонії на пострадянських територіях?
-Я не можу цього сказати. Виживання чи крах Росії — це дві однаково вірогідні гіпотези. Але крах
насправді небезпечний, оскільки злочинці з ядерною зброєю без вагань використали б його, щоб
врятуватися. Слід сподіватися на проміжний сценарій між цими двома теоретичними баченнями.
-За традицією нашого порталу, останнє слово за нашим співрозмовником. Яке повідомлення ви
хотіли б залишити нашим читачам?
-Продовжуйте боротися за гордість Польщі та Європи, та щоб гасло “Слава Україні” стало нашим
девізом!
Інтерв’ю вів і перекладав на польську Габріель Мальчевський, переклад на українську –
Олександр Антоненко.
